ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СПІЛЬНИХ ПОДАТКОВИХ ПЕРЕВІРОК ТА ПРОЦЕДУРИ ВЗАЄМНОГО УЗГОДЖЕННЯ ЯК МЕХАНІЗМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ

Тимченко Леонід Дмитрович,

д.ю.н., професор,

головний науковий співробітник,

НДІ фіскальної політики

Університету ДФС України

Селезень Павло Олександрович,

к.ю.н., с.н.с.,

провідний науковий співробітник,

НДІ фіскальної політики

Університету ДФС України

Як визнають експерти ОЕСР та МВФ, «неприйняття мінімальних стандартів, неузгодженість міжнародних стандартів чи неузгоджене тлумачення та імплементація таких міжнародних стандартів (наприклад, пакету заходів ОЕСР та Великої двадцятки щодо протидії БЕПС, міжнародних стандартів щодо податкових договорів та настанов з трансфертного ціноутворення …) можуть істотно збільшити невизначеність в міжнародній податковій системі, особливо стосовно виникнення подвійного оподаткування». Серед іншого, в якості заходів з протидії зростанню такої податкової невизначеності пропонується вдосконалення механізму взаємодії держав, з одного боку, в рамках спільних податкових перевірок як інструменту уникнення податкових спорів та раннього вирішення проблемних питань і, з іншого боку, в рамках процедури взаємного узгодження як ефективного процедурного інструменту вирішення спорів [1, c. 7, 23]. Очевидно, що в даному випадку передбачається наявність взаємозв’язку між спільною податковою перевіркою та процедурою взаємного узгодження. Завданням спільної податкової перевірки у такому випадку є запобігання виходу спірних питань на рівень спору між компетентними органами, який потребуватиме використання потенціалу процедури взаємного узгодження.

 В своєму дослідженні Т. Мейкманн наголошує: «У випадку якщо єдність в оцінці конкретного випадку не є можливою, то така спільна оцінка має бути досягнутою [за допомогою інших інструментів]. Відповідно, перевіряючі повинні вказати на відмінні точки зору платнику податків вже на ранніх етапах. На цій підставі платник податків матиме можливість своєчасно ініціювати процедуру взаємного узгодження в розумінні ст. 25 Модельної податкової конвенції ОЕСР. Залучені перевіряючі зможуть провести її в рамках виконання функцій “компететного органу”» [2, c. 403]. Наведене додатково підтверджує взаємозв’язок між спільною податковою перевіркою та процедурою взаємного узгодження як процедурними механізмами міжнародно-правової співпраці.

Зі свого боку М. Науманн та Д. Варлі, уточнюють, коли саме виникає необхідність у зверненні до потенціалу процедури взаємного узгодження: «… якщо перевіряючі двох (чи більше) держав знаходять згоду щодо фактів, але не стосовно податкових наслідків, то виникає необхідність у окремій процедурі взаємного узгодження …». Іншими словами, звернення до процедури взаємного узгодження може виникати у двох випадках [3]:

1) компетентні органи залучених держав не досягають згоди стосовно фактичних обставин конкретного випадку під час проведення спільної податкової перевірки;

2) компетентні органи залучених держав досягають згоди щодо фактичних обставин конкретного випадку під час проведення спільної податкової перевірки, але не в змозі досягти консенсусу щодо податкових наслідків (наприклад, через розбіжності у тлумаченні одного й того ж положення договору про уникнення подвійного оподаткування або відмінні підходи в рамках національних правопорядків).

В обох випадках звернення до потенціалу процедури взаємного узгодження є єдиною можливістю для платника податків уникнути негативних наслідків, зокрема, пов’язаних з оподаткуванням не у відповідності з положеннями конкретного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Наявність окресленого взаємозв’язку між відповідними процедурними механізмами міжнародно-правової співпраці у сфері оподаткування отримує позитивну оцінку з точки зору платників податків, особливо у випадку питань, пов’язаних з трансфертним ціноутворенням. Так, в рамках пілотної програми між Німеччиною та Нідерландами щодо скоординованих перевірок спільні податкові перевірки були проведені у випадку п’яти компаній: «[Відповідні] транснаціональні компанії надали позитивний зворотній зв’язок щодо уникнення процедури взаємного узгодження, більш швидкого вирішення питань та закріплення досягнутих домовленостей на майбутнє, оскільки слідом за спільною перевіркою відповідний платник податків може звернутись за укладенням договору про попереднє узгодження ціноутворення» [3].

З наведеними висновками повністю погоджуються і М. Браун, Т. Ейсгрубер, С. Грейл та С. Шмітц: «Порівняно з податковою перевіркою суто на внутрішньодержавному рівні з наступною процедурою взаємного узгодження, спільне дослідження фактів у кожному конкретному випадку та наступна податкова оцінка доводять як наявність економії часу, так і ефективність. Це потужний інструмент як для податкових відомств, так і компаній щодо досягнення юридичної визначеності та планування безпеки на ранніх етапах». На підтвердження дослідники наводять, зокрема, такі докази: узагальнені дані щодо завершених спільних податкових перевірок у всьому світі (всього проаналізовано 123 випадки) дозволяють стверджувати, що середня тривалість їх складає 350 днів, варіюючись від 51-го дня до 552-х днів [4]. Для порівняння середня тривалість процедури взаємного узгодження з питань трансфертного ціноутворення складає 33 місяці, а з інших питань – 14 місяців (за статистикою ОЕСР станом на 2018 р. [5]).

Незважаючи на те, що Україна на рівні національного законодавства планує закріпити можливість ініціювання платниками податків процедури взаємного узгодження та має достатні міжнародно-правові засади для організації проведення спільних податкових перевірок на підставі положень про обмін податковою інформацією в рамках договорів про уникнення подвійного оподаткування, використання потенціалу спільних податкових перевірок наразі є істотно утрудненим. Зокрема, в Податковому кодексі України відсутні будь-які згадки про можливість участі представників компетентних органів інших держав у здійсненні заходів податкового контролю, що фактично унеможливлює проведення спільних податкових перевірок.

Таким чином, подальша імплементація заходів в рамках глобального пакету з протидії БЕПС в Україні має супроводжуватись вдосконаленням механізмів забезпечення належного рівня податкової визначеності для платників податків, не обмежуючись лише заходами щодо реформування процедури взаємного узгодження. Виходячи з позитивного світового досвіду, можливим у даному випадку могло б створення належних внутрішньодержавних підстав для проведення спільних податкових перевірок, що не лише сприяло б більш ефективному проведенню процедури взаємного узгодження, а й навіть дозволяло б не доводити до необхідності використання відповідного процедурного механізму, який може бути достатньо тривалим у часі та витратним для залучених сторін.

Список використаної літератури

  1. Tax Certainty: IMF/OECD Report for the G20 Finance Ministers, March 2017. Paris: OECD Secretariat, 2017. 114 p.
  2. Meickmann, T. The German-Dutch joint tax audit pilot project from a legal perspective in Germany. Taxing German-Dutch Cross-Border Business Activities. Ed. by H. Jochum, P. Essers and J. Englisch. Nozdhorn: DruckereiSchöpe, 2015. Pp. 393-404
  3. https://www.internationaltaxreview.com/article/b1fydc81nns57k/joint-audits-icap-and-the-role-of-risk-assessment (Last assessed: 26.04.2020)
  4. Braun, M., Greil, S., Schmitz, S., Eisgruber, T. Joint Audits: the German Experience. International Tax Review. February 17, 2020. URL: https://www.internationaltaxreview.com/article/b1kbl668sbt1l8/joint-audits-the-german-experience (Last assessed: 26.04.2020)
  5. Mutual Agreement Procedure Statistics for 2018. OECD, 2019. URL: https://www.oecd.org/tax/dispute/mutual-agreement-procedure-statistics.htm (Last assessed: 26.04.2020)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *