СТРАТЕГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВМО ЯК ОСНОВА ПОБУДОВИ «ЦИФРОВОЇ МИТНИЦІ»

Фрадинський Олександр Анатолійович,

канд. екон. наук, доцент, старш. наук. співроб.,

завідувач відділу дослідження митних ризиків,

НДІ фіскальної політики

Університет ДФС України

Всесвітньою митною організацією у червні 2018 року було оприлюднено Strategic leadership in information technology – Стратегічне керівництво у сфері інформаційних технологій (далі – СК), в якому міститься рекомендації щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в митних органах. Структурно СК складається з 4 глав та одного додатку [1].

В першій главі СК – «Стратегічне планування та ІТ» наголошується на важливості планування, прив’язка стратегічних цілей до ключових показників ефективності допомагає в розробці обґрунтованого планування стратегії у сфері інформаційних технологій т, ІТ-структур, ІТ-проектів. Наводиться опис різних видів планування та підкреслюється, для ефективного управління та прийняття дієвих рішень необхідно активно використовувати увесь спектр наявного планування та інтегрувати їх у панель прийняття управлінських рішень.

Друга глава СК – «Стратегічні масштаби ІТ» присвячена ролі та впливу ІТ технологій на ефективність діяльності митних органів в частині здійснення більш дієвого митного контролю, застосування митного законодавства, адміністрування митних платежів, аналізу митної інформації, підвищення якості митних даних. У цій частині СК проводиться опис концепції «цифрової митниці».

Зазначена концепція являє собою стратегічний підхід у сприянні підтримці реформи митного та транскордонного регулювання на основі інформаційних технологій митним адміністраціям, які націлені на використання ІТ в межах методів, інструментів та керівних принципів, рекомендованих ВМО. Запропоновано модель зрілості «цифрової митниці», яка передбачає поетапний підхід до застосування ІТ технологій і базується на розумінні того, що країни мають різний рівень розвитку ІТ технологій, у них різняться національні пріоритети та різний рівень ресурсного забезпечення.

В основу моделі зрілості було покладено шість рівнів [2, с.236-237]:

  1. Ініціювання – збір даних про торгівельні угоди; веб-сайт; публікація інформації; автоматизація діловодства.
  2. Реалізація – стандартизація даних; електронна обробка декларацій та оформлення; дематеріалізація супровідних документів.
  3. Консолідація – попереднє інформування; гармонізація даних; обробка інформації до прибуття; система управління ризиками; постмитний контроль.
  4. Залучення – електронне управління кордоном; інтеграція електронних послуг; інтегрована система електронних платежів; спільне відслідковування; спільне управління митним доглядом; мобільне програмне забезпечення.
  5. Закріплення – рішення для електронної комерції; автоматизоване митне оформлення в режимі «24 на 7»; обмін інформацією з іншими державними установами; транскордонний обмін інформацією.
  6. Початок – розробка Службового блоку Глобальної митної мережі; взаємне визнання; функціональна сумісність «Єдиного вікна»; використання найновіших технологій в митній діяльності.

Проблема запропонованої моделі в тому, що вона носить описовий характер та представлена лише схемою, для розуміння якої необхідно додаткові пояснення, що ж все таки мали на увазі розробники. Зростання рівня «цифровізації» не лише підвищує рівень надання митних послуг, але й зменшує витрати учасників зовнішньоекономічної діяльності та є запорукою масштабного спрощення процесів міжнародної торгівлі.

ВМО визначила 10 кроків процесу управління змін до яких було віднесено: зосередження на бізнес-процесі; розробка профілю процесу; зіставлення схем процесів; оцінка процесу; навчання в інших; редизайн бізнес-процесу; баланс процесів та технологій; управління змінами процесу; підготовка персоналу до змін; постійне покращення процесу.

В межах третьої глави СК – «Управління проектами в сфері ІТ», розглянуто питання етапів життєвого циклу проектів у контексті їх ініціалізації, планування, виконання, завершення та оцінки. Зроблено висновок, що стратегічний план діяльності у сфері митних ІТ технологій доцільно розробляти на 3-5 років із можливістю внесення змін для реагування на існуючі потреби та виклики. В розробці програмного забезпечення запропоновано використовувати лінійні або ітераційні підходи. При лінійному підході весь проект розплановується на поступові фази, без виконання яких неможливий подальший перехід. Ітераційна розробка передбачає розбиття проекту на відносно самостійні частки – ітерації, виконання яких може відбуватися як послідовно так і паралельно.

Четверта глава – «Управління ІТ» присвячена питанням ефективного використання ІТ технологій в практичній діяльності митних служб. Підкреслено що на цю ефективність прямо впливатиме рівень оперативної взаємодії митників, які безпосередньо здійснюють митні процедури із активним використанням програмних продуктів, та ІТ-фахівців митної служби. Також описані організаційні ризики та наведено їх прив’язка до стратегічних цілей. Приділена увага питання аналізу та управління митною інформацією.

В додатку СК зосереджена інформація на нормативно-правові та управлінські акти, що мають відношення до питання «цифрової митниці»; він містить схеми, рисунки, текстовий матеріал, який допомагає користувачеві зрозуміти та зорієнтуватися в питаннях, які виносяться на розгляд в СК.

В цілому слід визнати, що СК включає в себе корисні поради та настанови для керівників митних адміністрацій, що увібрав в себе досвід ВМО та може бути використаним для розбудови «цифрової митниці». Хоча, заради справедливості, слід зазначити, що матеріали СК повинні бути більш деталізованими та більш приземленішими, відійшовши від узагальнень.

Список використаної літератури

  1. Strategic leadership in information  technology. URL: http://www.wcoomd.org/-/media/wco/public/global/pdf/topics/facilitation/ instruments-and-tools/tools/it-guide-for-executives/it-guide-executives.pdf (Last accessed: 27.04.2020).
  2. Мозер С.В.Совершенствование правового института цифровой таможни: анализ модели зрелости ВТАМО. Проблемы экономики и юридической практики. 2019. № 2. С. 234-240.