СПЕЦІАЛЬНИЙ РЕЖИМ ОПОДАТКУВАННЯ ТЕХНОПАРКІВ В УКРАЇНІ ЯК СКЛАДОВА СТИМУЛЮВАННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ТА ЗАГРОЗ, СПРИЧИНЕНИХ ПОШИРЕННЯМ КОРОНАВІРУСУ COVID-19

Федчук Світлана Ігорівна

канд. юрид. наук, старш. наук. співроб.,

завідувач відділу дослідження питань фінансової безпеки

Науково-дослідного центру проблем оподаткування та фінансового права

НДІ фіскальної політики,

Університет ДФС України

Сьогодні, можливо, як ніколи гостро постає питання задіяння податкової системи не лише з фіскальною метою, а й використання її потенціалу як важливого інструмента регулювання й стимулювання соціально-економічних процесів. Після закінчення пандемії, спричиненої поширенням коронавірусу COVID-19, як стверджують експерти й вчені, світ зміниться і ці зміни вплинуть на залучення інвестицій, які стануть менш доступними і це значно підвищить конкуренцію щодо їхнього отримання. Тому надзвичайно актуальним для нашої держави є використання інвестиційних податкових стимулів, яке сприяло швидкому економічному зростанню таких країн, як Республіка Корея, Малайзія, Ірландія, Тайвань, Сінгапур.

Вплив пандемії на економіку України, з іншого боку відкриває можливості для структурних змін, які можуть стати поштовхом для розвитку нашої країни. І дуже важливо правильно обрати пріоритетні сфери для застосування державної підтримки, в тому числі податкових стимулів. Незважаючи на скепсис в нашому суспільстві, що супроводжує надання податкових пільг, пов’язаний з корупцією та іншими зловживаннями, сучасні вчені-економісти висловлюють позицію, що для країн з великим тіньовим сектором, значними порушеннями у сфері ухиленнями від оподаткування, податкові пільги можуть бути засобом підвищення продуктивності та економічного зростання, так як вони  запобігають переходу суб’єктів господарювання у тіньовий сектор та ухиленню від сплати податків [1].

На сьогодні беззаперечним фактором підвищення конкурентоспроможності країни та її місця у світі є розвиток інноваційної сфери. Але в рейтингу інноваційних економік Global Innovation Index 2019 Україна зайняла 47 місце, опустившись на 4 позиції [2]. А за рейтингом інноваційних економік світу, який щорічно готує Bloomberg (Bloomberg Innovation Index), у 2020 році Україна втратила 3 позиції й посіла 56 місце з 60, хоча ще 5 років назад була у ньому на 33 позиції [3]. Очолила цей рейтинг Німеччина, а до першої десятки увійшли Південна Корея, Сінгапур, Швейцарія, Швеція, Ізраїль, Фінляндія, Данія, США та Франція.

Відомо, що особливістю інноваційної діяльності в усьому світі є підвищений рівень витрат при розробці інновацій, а також значні витрати й високий ступінь ризику при виведенні інноваційної продукції на ринок (комерціалізації). При цьому, основним джерелом фінансування інноваційних витрат в Україні залишаються власні кошти підприємств у цілому по промисловості та у розрізі всіх технологічних секторів. Натомість кошти державного бюджету становлять все меншу частку у фінансуванні інновацій високотехнологічного сектору (з 15,9 % у 2014 р. спостерігається зниження до 0,9 % у 2017 р.) [4]. Такі невтішні показники свідчать про необхідність використання регулюючої функції податкової системи для стимулювання, перш за все, інноваційної складової економіки.

Тривалий час єдиними діючими інноваційними структурами в Україні й практично єдиними структурами, що імпортували інноваційну продукцію були технологічні парки (технопарки). В розвинених країнах ці структури є основними елементами інноваційної інфраструктури і є ніби візитівкою прогресивної економіки, заснованої на інноваціях в державах ЄС, США, Японії, Індії, Китаї [5].

Фахівці відзначали, що показники роботи цих структур протягом кількох років свідчили про їхню високу ефективність щодо активізації інноваційної діяльності в Україні. Вони сприяли забезпеченню потреб внутрішнього ринку, ними нарощувалися обсяги експортування високотехнологічної конкурентоспроможної на світовому ринку продукції, створювалися нові робочі місця й створювалися можливості для реалізації українськими вченими та висококваліфікованими спеціалістами свого інтелектуального потенціалу. У період найбільшої активності технопарків (2000–2012 роки) ними було реалізовано на 12,6819 млрд грн інноваційної продукції, у тому числі 14 % – за кордоном. У межах проектів технопарків було створено й реалізовано такі проекти, як виробництво сучасних медичних гама-камер; високочутливих детекторів монокристалів інтроскопів; створення суперсучасних бактерицидних плівкових наноматеріалів; високочастотне зварювання м’яких тканин людського організму та багато інших [6].

Тому саме стимулювання діяльності технопарків може допомогти Україні подолати економічну кризу й вийти на рівень стійкого економічного зростання. Основні положення щодо утворення та функціонування українських технопарків встановлені Законом України від 16.07.1999 р. № 991-XIV «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Цим законом передбачено поняття «спеціальний режим інноваційної діяльності» – правовий режим, який передбачає надання державної підтримки щодо стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств при реалізації проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

На початку діяльності технопарків їм надавалися податкові пільги, особливістю яких було те, що кошти, отримані від них, не перераховувалися до бюджету, а зарахувалися на спеціальні рахунки (відкриті у банках) і могли використовуватися виключно на наукову та науково-технічну діяльність. Згодом між податковими органам та представниками технопарків розгорнулася відкрита конфронтація, наслідком чого стало ототожнення цих стратегічно важливих інноваційних структур з «дірами в бюджеті», що призвело до ліквідації у 2005 році пільгового режиму оподаткування. Але за період 2001–2011 років підтримка технопарків з боку держави становила 510 млн грн, до бюджету було перераховано1026 млн грн, тобто більше 2 гривень податків на 1 гривню державної підтримки.

Аналіз показників діяльності технологічних парків дає підстави вважати, що застосування заходів непрямої державної допомоги може бути ефективним стимулом для спрямування іноземних та приватних інвестицій в інноваційні проекти технопарків, які відповідають визначеним державою пріоритетам. Обсяги державної допомоги та ключові соціально-економічні показники діяльності технопарків знаходяться в прямій залежності один від одного. Крім того, на бажання інвесторів вкладати кошти в інноваційні проекти технопарків значно впливає і забезпечення державою стабільності умов, виконання взятих на себе зобов’язань та гарантій. Часткове відновлення в 2006 році ліквідованих у попередньому році видів державної допомоги та запровадження нових не відновило довіри інвесторів і не стримало згортання проектів технологічних парків [7].

Після прийняття Податкового кодексу України, в якому знехтувано державні гарантії спеціального режиму інноваційної діяльності, передбачені в Законі України від 16.07.1999 р. № 991-XIV «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» й навіть жодного разу не згадується слово «інновації», становище технологічних парків погіршилося ще більше. Те, що спеціальний режим оподаткування технологічних парків не був включений до переліку спеціальних податкових режимів Податкового кодексу України (Розділ ХIV), суперечить усім прийнятим на державному рівні програмним документам, в яких декларувалася підтримка розвитку науково-технічної та інноваційної сфер.

Спеціальний режим оподаткування діяльності технопарків створював можливості без додаткового навантаження на державний бюджет фінансувати стратегічно важливі для національної економіки напрями. І найбільш сприятливою для розвитку технопарків була саме перша редакція Закону «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків», яка передбачала звільнення технопарків, їх учасників, спільних та дочірніх підприємств від податку на додану вартість та прибуток, отриманий від виконання інноваційних проектів. Збережені кошти зараховувались на спеціальний рахунок та могли бути використані лише на фінансування інноваційної діяльності.

Надання державної допомоги українським технологічним паркам є такою, що може бути визнана допустимою відповідно до ст. 6 Закону України від 01.07.2014 № 1555-VII «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», прийнятого на виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 118 «Про затвердження критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність» передбачено, що державна допомога на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність є допустимою у разі, коли: 1) надається з метою сприяння розвитку у сфері наукових досліджень, технічного розвитку та інноваційної діяльності; 2) спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність.

З огляду на викладене, вважаємо за необхідне здійснити низку заходів щодо відновлення спеціального режиму оподаткування технологічних парків, зокрема:

– включити спеціальний режим оподаткування технологічних парків до переліку спеціальних податкових режимів, передбачених Податковим кодексом України (Розділ ХIV), запровадивши його для кожного проекту технопарку строком на 5 років (під час дії спеціального режиму інноваційної діяльності);

– відновити непрямі форми державної фінансової допомоги (податкові пільги), які застосовувалися до 31 березня 2005 р, зокрема звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого технологічним парком, та зарахування вивільнених від оподаткування сум на спеціальні рахунки технопарку з одночасним запровадженням системи моніторингу виконання інноваційних проектів на основі оцінки показників ефективності проекту та досягнення його кінцевої мети.

Список використаних джерел

1. Joosung Jun. Tax Incentives and Tax Base Protection in Developing Countries. URL: https://www.unescap.org/sites/default/files/S3_Tax-Incentives-and-Tax-Protection-Base.pdf

2. The Global Innovation Index (GII) 2019: Creating Healthy Lives – The Future of Medical Innovation. URL:https://www.globalinnovationindex.org/gii-2019-report

3. Jamrisko M., Lu W. Bloomberg Innovation Index Germany Breaks Korea’s Six-Year Streak as Most Innovative Nation. 2020. URL: https://www.bloomberg.com/news/articles/2020-01-18/germany-breaks-korea-s-six-year-streak-as-most-innovative-nation

4. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу технологій в Україні у 2018 році: аналітична довідка / Т.В. Писаренко, Т.К. Кваша та ін. Київ: УкрІНТЕІ. 2019. – C. 22

5. Федчук С. І. Фінансово-правове регулювання спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків // Науковий вісник Ужгородського національного університету. (Серія: «Право». Випуск 8). Ужгород: «Ліра». 2007. С. 317–320.

6. Мазур А. А., Пустовойт С. В. Технологічні парки України: цифри, факти, проблеми // Наука та інновації. 2013. Т. 9. № 3. С. 59–72.

7. Єгорова О. Щодо державної допомоги діяльності технопарків в Україні: аналітична записка. – Національний інститут стратегічних досліджень. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/schodo-derzhavnoi-dopomogi-diyalnosti-tekhnoparkiv-v-ukraini-analitichna#_ftn5

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *