СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Руда Тетяна Василівна,

канд. екон. наук, старш. наук. співроб.,

провідний науковий співробітник,

НДІ фіскальної політики

Університету ДФС України

На сьогодні, тема соціального капіталу для України є відносно новою, проте, дуже нагальною і гострою, оскільки, саме соціальний капітал є одним із показників сформованості суспільства, що безпосередньо виражається через ефективність функціонування громадянських інституцій та визначає напрями його розвитку.

Саме соціальний капітал виступає одним із найбільш дієвих інструментів самоорганізації свідомих громадян, що передбачає формування взаємовідносин між ними, в основі яких є довіра та допомога. Він є тим зв’язуючим елементом, що дозволяє забезпечити гармонізацію політичних, соціальних, економічних процесів та підвищити можливості їх раціонального вираження на державному рівні.

Міжнародний досвід вказує на те, що наявність соціального капіталу сприяє єдності й цілісності громадянського суспільства, його ж відсутність, як правило, стає причиною знищення демократії та спричиняє негативні соціальні явища. Враховуючи це, варто зазначити, що соціальний капітал є одним із ключових елементів національної безпеки.

В першу чергу, це полягає в тому, що людина виступає рушійною силою його розвитку і є першопричиною будь яких соціально-економічних процесів, що відбуваються у державі. При цьому, позитивний соціальний капітал виступає вагомою складовою економічного потенціалу окремого суб’єкта господарювання, галузі й держави в цілому, переважання ж негативного соціального капіталу може призвести до незворотних змін у вигляді збройних протистоянь, міжособистісних конфліктів, державних переворотів та повного політичного розбалансування, що неодмінно вплине на рівень безпеки в усіх її проявах.

Окрім того, аналізуючи ситуацію, яка на сьогодні склалась у світі в зв’язку із поширенням COVID-19, дуже добре ілюструється рівень розвитку соціального капіталу та його роль при забезпеченні безпеки у кожній країні. Така непроста ситуація спричинила повну консолідацію людського та соціального фактора у розвинутих країнах і виявилась каталізатором поглиблення соціальної кризи у країнах з перехідною економікою. На перший погляд пандемія мала б призвести до зниження розвитку соціального капіталу, оскільки, спілкування та рівень взаємодії між індивідами максимально обмежено введенням у більшості країн світу карантинних заходів, проте, соціальні, громадські рухи набули нового розвитку у віртуальній формі, й мабуть ще більше, активізувались з метою подолання спільної проблеми. Це спричинило переосмислення культурних та життєвих цінностей у кожному без виключення громадянському суспільстві, сприяло зміні структурного змісту економіки, переділу ринку праці, зміцненню рівня довіри до одних інституцій та повної зневіри в діяльності інших, що у подальшому неодмінно набуде свого відображення у розвитку кожної країни.

Проте, такі позитивні тенденції спостерігаються не в усіх сферах. Зокрема, низький рівень довіри до органів державної влади, невпевненість у здатності медичної, соціальної сфери забезпечити належний захист громадянам країни, сприяють розвитку негативного соціального капіталу, що набуває проявів у вигляді підвищення рівня корупції, активізації контрабанди стратегічно важливих товарів шляхом здійснення як експортних, так і імпортних операцій, зловживання службовим становищем з метою власного збагачення, укладання економічно невигідних для держави контрактів та договорів з метою виведення несанкціонованих траншів, розвитку штучного ажіотажу на товарних ринках, масового розповсюдження фейкової інформації, що не лише знижує безпеку держави, а й створює реальні загрози для існування суспільства в цілому.

Таким чином, позитивний соціальний капітал передбачає забезпечення безпеки держави за рахунок формування її іміджу на міжнародній арені, здійснення інформаційного обміну у різних сферах діяльності, налагодження міжнародної співпраці, консолідації зусиль для подолання глобальних загальнонаціональних проблем, формування міжнародної фінансової культури при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Саме його розвиток вимагає напрацювання належних стратегічних ініціатив, додаткових капіталовкладень з метою його збагачення. Окрім того, варто зазначити, що коли мова йде про безпеку держави, то в першу чергу мається на увазі рівень довіри до президента, прем’єр-міністра, судді, до поліцейського, державного службовця, а лише після цього враховують інші фактори.

Аналізуючи ситуацію, що склалась в Україні, варто відмітити, що на сьогодні спостерігається чітка тенденція девальвації соціального капіталу, на що вказує зниження рівня довіри громадян до влади, низька частка стійких політичних та інших громадських утворень, неузгодженість, а, подекуди, й відсутність чіткої координації та співпраці між різними ланками управління в державі та окремо взятих суб’єктах господарювання й високий рівень корупції.

Негативними проявами несформованого соціального капіталу є й напруга у громадянському суспільстві, відсутність єдиних ціннісних орієнтирів, та домінування особистісних інтересів над загальнонаціональними. Все це призводить не лише до погіршення соціально-економічної ситуації в країні, але й негативно пливає на рівень її національної безпеки.

З метою подолання таких деструктивних зрушень в країні, доцільним є реалізації концепції розвитку соціального капіталу, що мала б ґрунтуватись на:

–   забезпеченні послідовної роботи в напрямі формування «середнього класу» як основи життєздатного суспільства;

–   регулярного достовірного інформування громадян про діяльність органів державної влади (існування незалежних ЗМІ, функціонування комунікаційних каналів представників влади із громадянами, підвищення рівня інформаційної безпеки, формування інформаційної культури);

–   виявленні соціально активних груп населення та налагодженні постійної співпраці з ними в контексті формування позитивного соціального капіталу;

–   зміцненні зворотних зв’язків, з метою перевірки ефективності прийнятих управлінських рішень;

–   розробці та реалізації цільових освітніх програм з метою забезпечення навчання перспективних працівників, громадських діячів, шляхом проведення тренінгів, вебінарів, короткострокових курсів підвищення кваліфікації, конференцій, налагодження співпраці з науковими установами, виконання спільних досліджень та ін.

Саме такий підхід дозволить створити передумови для розвитку соціального капіталу в країні, забезпечити збалансування суспільства та сприяти підвищенню національної безпеки шляхом інтеграції особистісних та загальнонаціональних інтересів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *