ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Сіпаренко Тетяна Олександрівна,

фінансовий директор

ТОВ «Медійна агенція «Паблік Сенсейшн»

Для сучасного споживчого ринку характерне перенасичення товарами та послугами. Зростання споживання стимулює виробника збільшувати об’єми виробництва та боротися за платоспроможного споживача. Наразі має місце тенденція до зростання обсягів споживання. Хоча зважаючи на запроваджений карантин та спад виробництва в державі, в перспективі така тенденція все ж збережеться. Відповідне зростання товарів, робіт та послуг, що надаються, дозволяє споживачу зробити оптимальний вибір. Однак поряд з цим в нашій державі назріли проблеми, які залежать від суб’єктів господарювання та формують незахищеність споживачів:

  • низький рівень їх поінформованості стосовно споживчих властивостей того чи іншого товару;
  • низька активна громадська позиція у відстоюванні своїх прав;
  • обман та обрахунки;
  • продаж неякісних товарів;
  • обслуговування неналежного рівня;
  • некоректна поведінка торговельних працівників.

В комплексі ці проблеми та низька цифрова грамотність споживачів незадовільно впливають на фізичне та моральне здоров’я суспільства, дозволяють суб’єкту господарювання зловживати, чим створюють підґрунтя в тому числі і для фіскальних правопорушень, що дуже актуально в умовах невиконання бюджету і в своїй сукупності формує тіньовий сектор споживчого ринку, який випадає з поля зору адміністрування держави та фіскальних органів.

В зв’язку з цим захист прав споживачів та їх цифрова грамотність має бути одним з пріоритетних напрямків державної політики, яка неможлива без тісної взаємодії місцевих та центральних органів влади. Оновлений підхід до державної політики у сфері захисту прав споживачів дасть можливість звести до мінімуму масштаби проблем та буде стримувати суб’єктів від зловживань, що призведе до зменшення об’ємів тіньового сектору споживчого ринку.

Так, зі скасуванням малоефективної, запровадженої ще за радянських часів книги скарг та пропозицій, посадовці запропонували споживачам користуватися більш сучасними дієвими інструментами для захисту своїх прав: залишати звернення та відгуки на сайтах самих закладів чи на інших спеціалізованих сайтах, а також звертатися письмово безпосередньо до Держпродспоживслужби, ДФС чи суду. Здебільшого це правильний, але дуже ускладнений та малодієвий шлях для споживача. Оскільки споживачі не завжди звертаються для захисту своїх прав до державних органів, а у випадку звернення, це часто завершується вирішенням проблем та «зам`яттям справи» на місцевому рівні, виданням приписів, які не виконуються та застосуванням мінімальних штрафів, які не лякають горе-бізнесменів та по факту нічого не змінюють у їх неправомірній діяльності. Наразі ж на місцях продовжують мати місце домовленості між недобросовісними бізнесменами та місцевими держслужбовцями, які закривають очі на систематичні порушення у сфері захисту прав споживачів та порушення податкового законодавства. Така безкарність ніяк не стимулює споживача для захисту своїх прав, а й навпаки може створювати проблеми для свідомих громадян, оскільки інформація про споживача може бути передана суб’єкту господарювання, щодо якого надійшла скарга. Від таких дій страждають і чесні бізнесмени – добросовісні платники податків, які не порушують прав споживачів та не занижують базу оподаткування.

  На нашу думку, доречним є покласти в основу державної політики у сфері захисту прав споживачів інтенсивну цифровізацію, що в перспективі може зменшити частку тіньового сектору споживчого ринку в державі.

Як зазначив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, що “реформа будь-якої сфери у сучасних умовах неможлива без застосування цифрових технологій”. Тож на підтвердження цих слів та на виконання поставленого Президентом України завдання, щодо діджиталізації державних послуг пропонуємо створити  відкритий державний інформаційний ресурс, який об’єднає в собі перелік всіх суб’єктів господарювання, в тому числі і тих, що здійснюють ведення діяльності через мережу Інтернет.

Завдяки створенню такого інформаційного майданчика, споживачі зможуть залишати свої скарги, пропозиції та зауваження стосовно того чи іншого суб’єкта господарювання. Для більшої дієвості даного ресурсу було б правильно зробити авторизацію користувачів через електронний цифровий підпис та/абоЕ-банкінг чи інші способи авторизації. Крім того, даний інформаційний ресурс має бути відкритим як для органів державної влади, так і для споживачів, ЗМІ та суб’єктів господарювання.

Було б правильним розділити за категоріями інформацію, що надається користувачами, а саме з якого питання скарги. Як приклад: зауваження до якості обслуговування, зауваження до якості продукції, товарів та послуг, зауваження щодо дотримання податкового законодавства, зауваження щодо наявності неоформленої робочої сили та виплати заробітної плати «у конвертах», зауваження щодо порушення умов ліцензування та продажу/обігу акцизних товарів і т.д. Таким чином за певний напрямок скарг буде відповідати належна йому служба.

З часом при наповненні даного інформаційного ресурсу відгуками, коментарями та скаргами, є сенс на законодавчому рівні прописати обов’язкове включення до планів перевірок тих чи інших органів, залежно від виду скарг та при досягненні певної кількості скарг на суб’єкт господарювання. Так, правильним було б, розробити градацію щодо включення до плану – графіку проведення документальних планових перевірок , наприклад, у населених пунктах залежно від кількості жителів. Чим більша кількість населення – тим більше необхідна кількість скарг для автоматичного включення до плану перевірок.

Таким чином, наповнення планів перевірок частково може відбуватися автоматично без «людського фактору». Це дасть можливість прибрати маніпулювання місцевих держслужбовців при включенні чи виключенні суб’єкта господарювання до плану. Доцільно було б розміщувати на даному інформаційному ресурсі і результати проведених перевірок для ознайомлення.

Такий підхід покликаний дисциплінувати суб’єктів господарювання та покращити захист прав споживачів, він дасть можливість:

– поступово зменшити тіньовий сектор споживчого ринку, завдяки чому зростуть надходження до бюджетів усіх рівнів;

– посилити більш конкурентні умови на ринку;

– підвищити інформаційну грамотність та соціальну відповідальність громадян;

– зменшити маніпуляції держслужбовців та відповідно мінімізувати корупційні схеми в даному напрямку;

–  розширити спроможність найманих працівників, щодо захисту своїх прав.

Список використаної літератури

  1. Податковий кодекс України: від 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755–17.
  2. Закон України «Про захист прав споживачів»: від 12.05.1991р. №1023-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *