ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ОТГ: ТАКТИКА ЧИ СТРАТЕГІЯ?

Тартачник Микола Олександрович,

науковий співробітник НДІ фіскальної політики

Університету ДФС України

Зважаючи на швидкість змін в законодавчому полі держави та стійкі тенденції до зростання кількості об’єднаних адміністративних утворень, важливо приділити достатньо уваги ефективності використання тих додаткових можливостей, що отримують новостворені об’єднані територіальні громади.

Існують наступні варіанти: оновлення, реконструкція та створення нових об’єктів транспортної, соціальної інфраструктур (що відразу відчує на собі та позитивно сприйме населення територій); капітальні вкладення в суб’єктів первинного та вторинного секторів економіки (в короткостроковій перспективі не буде відчутно, але закладе основу для стійкого розвитку територій на майбутнє).

Обидва напрямки є важливими. Однак, перший тимчасово формує позитивне враження в населення про дієвість та ефективність влади, яке в майбутньому може бути нівельоване впливом ззовні (черговою зміною в законодавстві, що призведе до зменшення надходжень; коливаннями валютного рику; динамікою економічного розвитку держави та ін.). Тоді як другий, за певних умов, формує можливості до економічного зростання для місцевих громад на довгострокову перспективу.

Тому важливим завданням для місцевого керівництва є пошук тієї рівноважної точки розподілу отриманих фінансових ресурсів між цими двома напрямками, що є найбільш складним в сучасних умовах. При цьому перевага, звичайно, має віддаватись, на нашу думку, саме другому шляху, оскільки він є найбільш раціональним з економічної точки зору і в перспективі дає можливість більш ефективно реалізувати цілі і завдання з покращення умов та забезпечення добробуту населення.

Важливим є зосередження уваги місцевих органів влади на створенні передумов для підвищення продуктивності праці на існуючих підприємствах. В першу чергу, це має відбуватись за рахунок впровадження передового зарубіжного досвіду щодо використання сучасних методів здійснення виробничого, технологічного процесів та оновлення технічної бази товаровиробників.

Як свідчить світовий досвід, до 80% зростання ВВП в розвинених країнах забезпечується саме за рахунок технологічних нововведень, на які має бути спрямована увага місцевих керівників. Однак, в силу політичних традицій, зокрема, бажання утриматись при владі, ті ресурси, які отримує ОТГ, зазвичай спрямовуються на банальне «проїдання» через вкладення їх в соціальну, транспортну інфраструктуру та інше. Звичайно, створення належних умов для тих, хто проживає в межах адміністративних утворень, є важливим, проте, вимальовуються ті ж «граблі», на які «наступала» держава всі роки незалежності після розпаду Радянського союзу.

Тому найбільш правильним рішенням є вкладання значної частки додатково отриманих ресурсів в процесі децентралізації влади в забезпечення стійкого приросту внутрішніх фінансових можливостей ОТГ, а вже потім використання їх на забезпечення розвитку інфраструктури регіону.

При цьому, з точки зору економічної теорії, вимальовується ланцюжок закономірностей, який, по суті, є цілком реальним: ОТГ отримує додаткові фінансові ресурси  у випадку оптимального їх використання – отримує приріст продуктивності праці на підприємствах  зростає рівень оплати праці працівників  зростає платоспроможний попит населення  зростає дохід підприємств регіону та їх кількість  зростають находження до бюджетів різних рівнів (в т.ч. і до бюджету ОТГ). Тобто, ланцюжок замикається, об’єднана територіальна громада отримує додаткові фінансові ресурси, які зможе використати на задоволення вторинних потреб населення, а також, що особливо важливо, на створення нових підприємств, а отже, і додаткових робочих місць.

Цілком слушним при цьому буде зауваження, що зробити вибір між схильністю до «проїдання» отриманих можливостей і здатністю ефективно їх використати на перспективу доволі складно, оскільки за цим вибором стоїть добробут, а можливо, долі і навіть життя людей, які проживають на території ОТГ. Але цей вибір має бути усвідомлений і зроблений місцевим керівництвом, а отже, він за замовчуванням буде суб’єктивним.

Однак, існують певні чинники, які дещо можуть виправити суб’єктивність даного вибору в сторону його об’єктивності. Одним з них може бути існуючий механізм прийняття управлінських рішень щодо розподілу бюджетних коштів в середині територіальної громади, який передбачає взаємодію різних гілок влади, тобто, прийняття колективного рішення, що, знову наголошуємо, може забезпечити його правильність та ефективність. Цей механізм більш дієвий за умови досягнення взаєморозуміння між великою кількістю людей, чого часто буває складно досягнути через наявність внутрішніх міжособистісних конфліктів на місцевому рівні.

В зв’язку з цим, виникає нагальна необхідність і державі, особливо в умовах економічної кризи та падіння макропоказників,  через певні процеси та інституції, бути долученою до заохочення та зацікавлення ОТГ як суб’єктів до найбільш ефективного використання власних ресурсів на довгострокову перспективу. При цьому, ефективним, на нашу думку був би такий механізм взаємодії центральних і місцевих органів влади, який би створював умови для формування певну конкуренцію між територіальними громадами за ресурси, що, безумовно, стало б потужним поштовхом до інтенсивного економічного зростання. А боротьба між територіальними громадами має відбуватись за переміщувані ресурси (інвестиційні, сировинні, інтелектуальні, інноваційні, трудові та ін.), що можуть бути акумульовані на їх території.

Колесніков А. П. Об’єктивні передумови та напрямки оновлення техніко-технологічної бази підприємств / А. П. Колесніков, С. І. Петрик // Сталий розвиток економіки. – 2011.– №1. – С. 150-153.

2 коментарі до “ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ОТГ: ТАКТИКА ЧИ СТРАТЕГІЯ?”

  1. Як має виглядати процедура прийняття рішень щодо інвестування коштів ОТГ в нові проєкти щоб мінімізувати корупційні ризики та ризики неефективних вкладень ?

  2. Якщо говорити про ОТГ далі від Києва то дорога то вже є інновацією. Саме інфраструктура є однією з головних умов інвестування (слабка електрична мережа не створює умов для встановлення технологічного промислового обладнання і тп.). Водночас боротьба між ОТГ відбувається і без інновацій та інвестицій – просто банально за землю (наприклад Київ та Ірпінь, Ірпінь-Буча, Боярка – Шпитьки, Вороновиця – Тростянець таких тисячі). Інноваційний розвиток можливий лише за обєднання зусиль та співпраці територіальних громад між собою, розробка схем обслуговування та розбудови обєктів спільної інфраструктури між ОТГ вивільнятиме кошти для реалізації інших проектів і навчить людей спільно вирішувати не лише питання війни та якогось лиха, а також працювати над добробутом. На нашу думку, розвиток дрібних ОТГ полягає у обєднанні зусилль над розбудовою інфраструктури (“Будуємо нову дорогу” між Містом добрих справ та Містом Майстрів як навчає британський дитячий автор Річард Скарі), та вихованні співробітництва. Тобто як можна більше дрібних проектів дозволить людям ставати більш значущими та активніше приймати участь у житті ОТГ яке вони утворюють

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *