ПОЛІТИКА ГУМАНІТАРНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Баюк Микола Іванович,

канд. держ. упр., директор Хмельницького центру

перепідготовки та підвищення кваліфікації

працівників органів державної влади,

органів місцевого самоврядування,

державних підприємств, установ і організацій

Внутрішньодержавні, економічні, політичні, етнічні, релігійні та інші суперечності, а також міждержавні бажання змінити, переглянути наявні кордони, здійснити новий перерозподіл сфер впливу призводять до конфліктів, і сьогодні, в складних умовах, забезпечення національної безпеки України е головним завданням органів влади та громадянського суспільства. Особливого значення набуває потреба ревізій, модернізації усталених концептуально-теоретичних засад національної безпеки України в цілому, і змісту гуманітарної складової безпеки країни зокрема, їх ролі у зміцненні суверенітету, незалежності Української держави.

Слід відмітити, що в сучасній науковій літературі не приділялося належної уваги дослідженню стану гуманітарної сфери України як самостійної у суспільній діяльності. Результати проведених досліджень свідчать, що до складових гуманітарної сфери науковці відносять: ідеологію державотворення, розвиток української мови, культури, національного інтелектуального потенціалу, охорону здоров’я, формування громадянського суспільства, демографічну політику, формування національної еліти, освіту, науку, релігію, інформатизацію суспільства тощо.

В. Пироженко констатує, шо гуманітарна складова національної безпеки – це ступінь захищеності життєво важливих суспільних і політичних суб’єктів, що визначаються їх специфічними світоглядно-ціннісними орієнтаціями. І головним пріоритетом національної безпеки у гуманітарній сфері, на його думку, є формування у населення і суспільних суб’єктів таких світоглядно-ціннісних орієнтацій, які створюють усталені мотивації для підтримання, насамперед, національної ідентичності [2].

На основі системного підходу С. Зубченком було запропоновано своє визначення «гуманітарна безпека» та «політика гуманітарної безпеки». Визначено, що політика гуманітарної безпеки являє собою складову політики національної безпеки. Встановлено, що сутність політики гуманітарної безпеки полягає в здійсненні державою системи правових, організаційних, інформаційних, контрольних, фінансових та інших заходів, спрямованих на забезпечення захищеності життєво важливих інтересів людини й громадянина, стратегічних інтересів суспільства та держави, через своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізації загроз у гуманітарній сфері національної безпеки.

Л. Чупрій ґрунтовно досліджуючи концептуальні засади політики національної безпеки в гуманітарній сфері, вважає її як вагому складову національної безпеки і пропонує характеризувати в інституційному та функціональному аспектах. В першому варіанті (аспекті) політика національної безпеки в гуманітарній сфері це діяльність суб’єктів національної безпеки – державних органів, громадських організацій, управлінців і громадян, об’єднаних цілями і завданнями щодо захисту прав і свобод людини, цінностей громадянського суспільства, національних інтересів держави в гуманітарній сфері. В другому варіанті (аспекті) вона спрямована на забезпечення захищеності культурних, освітніх, наукових, духовно-релігійних та інших життєво важливих інтересів українського народу в гуманітарній сфері від внутрішніх і загроз і зовнішнього втручання [3, с. 36].

Проте, в умовах політико-правових трансформацій, подій в Україні, окремі концептуальні засади політики гуманітарної безпеки України потребують конкретизації, детальнішого висвітлення.

Загально відомо, що державна регіональна політика покликана керувати економічним, соціальним та політичним життям регіону, сприяти ефективному розвитку регіональних відносин. Науково-теоретичні засади державної регіональної політики, Закон України «Про засади державної регіональної політики» [4] визначають такі основні її принципи:пріоритет загальнонаціональних інтересів, урахування особливостей регіонів, забезпечення в усіх регіонах однакових умов розвитку, ресурсне забезпечення проведення державної регіональної політики, створення ефективної системи регіонального управління.

У державній регіональній політиці слід виділити низку взаємопов’язаних елементів: економічну, соціальну, науково-технічну, екологічну, демографічну, гуманітарну і національну політику.

Зважаючи на історичні, територіальні, соціально-економічні, національно-етнічні, конфесійні, культурно-освітні особливості, традиції, тенденції розвитку регіонів унітарної України та з метою забезпечення в кожній окремо взятій території держави всебічного розвитку людини як особистості, її талантів, інтелектуальних, творчих здібностей, формування національних цінностей, самореалізації компетентностей, підвищення культурно-освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку кожного регіону, виявлення та унеможливлення регіональних безпек в гуманітарній сфері, враховуючи сучасні негативні виклики, тенденції, загрози в українській державі, вважаємо за доцільне деталізувати окремі поняття, які повинні обов’язково використовуватися при характеристиці питань, проблем гуманітарної безпеки.

Серед великої низки наукових досліджень щодо дефініцій, характеристик політики національної безпеки, політики національної безпеки в гуманітарній сфері трактування, поняття «регіональна гуманітарна безпека», «регіональні загрози безпеки в гуманітарній сфері», «регіональна політика безпеки в гуманітарній сфері» відсутні.

Використовуючи чинне законодавство, базові наукові дослідження, думки окремих вчених, практику реалізації державної, регіональної гуманітарної політики та актуальність забезпечення в сьогоднішніх умовах становлення української державності, захисту національних інтересів, територіальної цілісності України, успішного розвитку кожного регіону держави, нами уже було запропоновано нові поняття для системи національної безпеки України і для політики державної безпеки в гуманітарній сфері зокрема.

Отже, регіональна гуманітарна безпека – це стан захищеності гуманітарного потенціалу, інформаційного простору регіону; національних інтересів громадян, їх прав, свобод, фізичного та психічного здоров’я, моральності, духовності, інтелектуальності, громадської активності від внутрішніх та зовнішніх загроз.

Регіональна політика безпеки в гуманітарній сфері – створення органами влади, громадськими інституціями в регіоні умов для розвитку його людського потенціалу завдяки рівному доступу всіх громадян до якісної освіти, медичного обслуговування, розвитку культури, духовності, забезпечення права на своєчасну та об’єктивну інформацію, збереження історико-етнічних традицій, упередження та протидія загрозам гуманітарної сфери.

Регіональні загрози безпеки в гуманітарній сфері – це очевидна або прихована протидія, намір зашкодити в регіоні національним інтересам, цілям, соціогуманітарному, національно-культурному розвитку певної території,особистісного духовного розвитку людини, реалізації її конституційних прав та свобод.

Зважаючи на сутність регіональної гуманітарної безпеки, на ймовірність реальних територіальних загроз розвитку гуманітарної сфери ми вважаємо що для успішної реалізації регіональної політики безпеки в гуманітарній сфері необхідно, насамперед, об’єднувати зусилля місцевих органів державної влади і громадськості. Вирішення в регіоні найважливіших питань гуманітарного розвитку забезпечується через впровадження системних реформ, створення дієвого механізму аналізу та прогнозування.

Особливе місце в реалізації політики регіональної гуманітарної безпеки України займає її нормативно-правове забезпечення. Основні загальнодержавні засади політики національної безпеки України виписані в Законі «Про основи національної безпеки України» [5] та Стратегії національної безпеки України [6]. Однак зміст названих документів стосовно безпеки в гуманітарній сфері носить декларативний характер. У них не акцентується значимість загроз, викликів, джерел безпеки національно-культурному розвитку держави, регіонів зокрема. Створена за роки незалежності нормативно-правова база функціонування в Україні гуманітарної сфери потребує вдосконалень і доповнень викликаних вимогами часу. На нашу думку, при розробці та впровадженні політики національної безпеки в гуманітарній сфері має бути : прийнято відповідна концепція та доктрина, які на сьогодні відсутні. Відсутні також локальні правові акти з питань безпеки гуманітарної сфери в регіонах  держави.

Вирішення викладених вище питань теоретико-правового забезпечення регіональної політики безпеки в гуманітарній сфері сприятиме утвердженню незалежності української держави, захисту її національних інтересів.

Список використаної літератури

  1. Пироженко В.О. Гуманітарна складова національної безпеки: предмет дослідження та коло основних проблем. Стратегічна панорама. №2. 2005. URL: http: //www.niss.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=prnbl&issue=2005 (дата звернення: 18.05.2020).
  2. Чупрій Л. Концептуальні засади політики національної безпеки держави в гуманітарній сфері. Політичний менеджмент. №1-2. 2013. С. 35-41.
  3. Про засади державної регіональної політики: Закон України від 05.02.2015 р. №156-V111. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/156-19 (дата звернення: 19.05.2020).
  4. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 № 964-1V. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/964-15 (дата звернення: 15.05.2020).
  5. Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від 26.05.2015 № 287/2015. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/287/2015 (дата звернення: 12.05.2020).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *