ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Печенюк Андрій Васильович,

канд. екон. наук, доцент,

доцент кафедри фінансів, банківської справи,

 страхування та електронних платіжних систем,

Подільський державний аграрно-технічний університет

Кожна країна має власні закони, культурні звичаї та усталені норми поведінки. Початок ХХІ сторіччя характеризується стрімким зростанням інформаційного впливу як на людину, так і на групи людей, підприємства, організації, країни, людство загалом. Тому одним з головних з завдань забезпечення національної безпеки держави стає захист інформаційного простору та гарантування інформаційної безпеки [3, с. 27].

Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій, глобальний характер систем масової комунікації свідчать про необхідність адаптації кожної країни до сучасного інформаційного середовища. Адже готовність суспільства та його інституцій ефективно збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та зберігати інформацію, забезпечувати свободу інформаційного обміну є важливою передумовою соціального та технологічного прогресу, однією з основ успішної внутрішньої та зовнішньої політики держави, чинником національної безпеки [7].

Упродовж наступних десятиріч на всі держави світу чекають специфічні випробовування, викликані стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційна безпека є інтегрованою складовою національної безпеки і її розглядають як пріоритетну функцію держави [3, с. 28].

Когнітивна війна (ураження свідомості) оперує образами майбутнього та суспільними міфами. Йдеться про історичну пам’ять, релігійну сферу та національну ідею. Вона не є новою і з її наслідками ми стикаємось не одне десятиріччя, але досі не можемо нічого протиставити Росії [1].

Когнітивна війна легко вбудовується в політичні системи, за яких панує невисокий рівень довіри до органів влади, за яких спостерігаються значні соціальні розломи за етнічними, політичними, економічними, соціальними та культурними лініями, за яких значна частина населення країни відчуває свою відчуженість від держави [5].

Одне з головних правил когнітивної війни – приховування авторства атакуючого. Воно може ховатися за нейтральною подачею негативної інформації. Атакована країна може «відмиватися від бруду», але у неї немає доказів, що її ворог перед нею. Всі докази виключно непрямі.

Серйозну негативізацію важко спростовувати, оскільки вона базується не на фактах, а домислах. Факти можна спростувати, що важко зробити з домислами. Вони не підлягають перевірці, тому їх приймають на віру [6].

Україна все частіше стикається з масштабними проявами інформаційної злочинності, що загрожують сталому та безпечному функціонуванню інформаційно-телекомунікаційних систем. Про високий рівень загроз у кібернетичному просторі України свідчать, наприклад, результати дослідження відомого німецького оператора зв’язку Deutsche Telecom, згідно яких наша країна опинилася на четвертій сходинці світового рейтингу серед країн – об’єктів і джерел кібернетичних атак [4, с. 26].

В теперішніх умовах перед нашою державою особливо гостро постала проблема впливу політики Російської Федерації на інформаційну інфраструктуру України, на суспільну свідомість, підсвідомість особистості з метою нав’язати «правильну» систему цінностей, поглядів, інтересів і рішень у життєво важливих сферах суспільної та державної діяльності, маніпулювати поведінкою громадян України [2, c. 69].

Російські пропагандистські кампанії спрямовують основні свої зусилля на провокацію упереджень і забобонів, які панують в цільовому сегменті суспільства [5].

Інформаційна безпека передбачає, перш за все, захист інформаційної сфери від зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз. Досягнення належного рівня національної безпеки сучасної держави неможливе без реалізації ефективної інформаційної політики.

37-й Президент США Річард Ніксон говорив: «Один долар, вкладений в інформацію і пропаганду, цінніший, ніж 10 доларів, вкладених у створення систем зброї, бо остання навряд чи буде вжита, в той час, як інформація працює щохвилинно і повсюдно.

Аналіз звітів корпорації Gartner свідчить про те, що витрати на інформаційну безпеку у світі щорічно зростають приблизно на 8,2%, і у 2020 році їх обсяг сягне 170 млрд. дол. США [4, с. 27].

З метою протидії масштабним негативним інформаційно-психологічним впливам, когнітивним інтервенціям, пріоритетними напрямами національної інформаційної політики мають стати:

  • концептуальне переосмислення інформаційних завдань, що постали перед українською владою та суспільством загалом;
  • захист українського інформаційного простору від пропагандистської аудіовізуальної та друкованої продукції країни-агресора – Російської Федерації;
  • потужна фінансова, інформаційна та інституційна підтримка розвитку українського кінематографу, телевізійного контенту, радіопростору та книгодрукування;
  • побудова власної ефективної національної моделі інформаційного простору та забезпечення розвитку інформаційного суспільства;
  • модернізація системи інформаційної безпеки держави та формування й реалізація ефективної інформаційної політики;
  • удосконалення законодавства в сфері інформаційної безпеки, узгодження національного законодавства з міжнародними стандартами та дієве правове регулювання інформаційних процесів;
  • розвиток національної інформаційної інфраструктури;
  • стимулювання підвищення конкурентоспроможності вітчизняної інформаційної продукції та інформаційних послуг;
  • забезпечення потужної інформаційно-комунікативної присутності України в міжнародному інформаційному просторі.

В умовах російської агресії захист українського інформаційного простору від негативних інформаційно-психологічних впливів набуває особливого значення і стає важливим чинником збереження національної ідентичності України та функціонування її як суверенної та незалежної держави.

Перелік використаних джерел

  1. Безушко С. Історія як інструмент політичної боротьби. URL: https://zaxid.net/istoriya_yak_instrument_politichnoyi_borotbi_n1486394 (дата звернення: 18.05.2020).
  2. Боднар І.Р. Інформаційна безпека як основа національної безпеки. Механізм регулювання економіки. 2014. №1. С. 68-75.
  3. Ільницька У. Інформаційна безпека України: сучасні виклики, загрози та механізми протидії негативним інформаційно-психологічним впливам. Humanitarian vision. 2016. Vol. 2, № 1. С. 27-32.
  4. Микитенко Т.В., Петровська І.О., Рогов П.Д. Проблеми інформаційної безпеки суб’єктів господарювання в Україні та можливі шляхи їх вирішення в сучасних умовах. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2014. №1. С. 24-31.
  5.  Почепцов Г. Когнитивная война набирается сил. URL: https://psyfactor.org/psyops/cognitive-war-4.htm?fbclid=IwAR0Ytu1Yosv6gK9 LJcZca8Xa9w-riPADHedgErrZXXE08KPSKPfycjaiB4 (дата звернення: 19.05.2020).
  6. .Почепцов Г. Когнитивная война раскрывается в примерах. URL: https://ghall.com.ua/2020/05/28/kognitivnaya-vojna-raskryvaetsya-v-primerah/ ?fbclid=IwAR1AeFvxlhbrFthg1J9WpiQLKBM49FrSlrZ9dLoPavn3laITLkwjxJ3JgQ0 (дата звернення: 28.05.2020).
  7. Степанов В.Ю. Інформаційна безпека в інформаційній сфері державного управління. Теорія та практика державного управління. 2016. №4(55).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *